СЛОВНИК

 * Словник складений за  виданнями: (1) Юрислінгвістика: словник термінів і понять / Л.І. Шевченко, Д.В. Дергач, Д.Ю. Сизонов, І.В. Шматко; за ред. Л.І. Шевченко. Київ: ВПЦ "Київський університет", 2015; (2) Шевченко Л., Сизонов Д. Лінгвістична експертиза. Київ: Логос, 2015; (3) Новий українсько-англійський юридичний словник : близько 50 000 термінів / Упоряд. В.І. Муравйов [та ін.] ; За ред. Л.І. Шевченко, В.І. Муравйова. Київ : Арій, 2009; (4) Англо-український словник міжнародного, порівняльного і європейського права : близько 70000 термінів / Упорядн. В.І. Муравйов [та ін] ;За ред. В.І. Муравйова, Л.І. Шевченко. Київ : Арій, 2010.

(с) Всі аввторські права захищені. 

Абілітація (англ. habilitation) – комплекс заходів, спрямованих на інтеграцію особи в соціум, що передбачає оволодіння необхідними для цього знаннями та навичками. 

Авізо (англ. aviso) – повідомлення, лист-повідомлення.

Авторознавча експертиза (англ. аuthor + expertise) – спеціальна експертиза, яка ідентифікує образ автора в тексті: встановлення (діагностування) його статі, віку, рівня освіти, національності, мовного стилю, місця проживання, соціальної та культурної приналежності.

Авторство (англ. аuthor / authorship) – приналежність певного тексту автору.

Автосемантія (англ. аutosemantics) – лінгвістична текстова категорія, що характеризуться відносною незалежністю частин тексту.

Аксіологічний (англ. axiological) – ціннісний; в лінгвістичній експертизі – мовна одиниця / форма, що дозволяє ідентифікувати вислів / висловлювання з урахуванням оцінки, факту, явища, процесу, персоналії.

Аксіологія (англ. axiologу)  – теорія цінностей як смислотвірних основ людського буття.

Акт мовний  – мінімальна одиниця мовленнєвої діяльності, що виділяється й аналізується в теорії мовних актів.

Алюзія (англ. allusion) – асоціація з відомим історичним, літературним або побутовим фактом, який стимулює комунікативний контекст.

Аналогія закону (англ.  analogy of law) – принцип правової свідомості, використовуваний у спірних ситуаціях неврегульованості норм цивільного права, відсутності угоди (договору) сторін.

Антинормалізм (англ. аntinormanism) – постулат, сформований на запереченні необхідності свідомого втручання в соціальний процес чи процес наукової нормалізації явищ.

Антитеза (англ. antithesis) – судження, що протиставляється тезі.

Антропологія права (англ. аnthropology of law) – ґенеза, історія і форми правосвідомості людини / соціуму / суспільства; в лінгвістичній експертизі – можливість історично сформованих (традиційних) мовних форм вислову / висловлювання з погляду їх віднесення до правових чи ментальних комунікативних сутностей.

Аргумент (англ. argument) – теоретичне або фактичне судження, що обґрунтовує тезу.

Аргументація (англ. argumentation) – процес обґрунтування лінгвістом-експертом певної тези (факту, твердження, гіпотези, концепції) з метою доведеності  висновку.

Архе- (англ. аrche-) – першоджерело становлення і розвитку культурних і соціальних моделей, що формують людське буття.

Архітектоніка тексту  – лінгвокомпозиційна будова тексту, зумовлена його змістом, характером, призначенням, що мотивує його сприйняття.

Асерція (англ. assertion) – твердження; складник семантики слова, що змінюється при використанні мовної одиниці з протилежним  значенням.

Асиметрія комунікативних ресурсів (англ. аsymmetry of communication resources) – юрислінгвістична категорія, що асиметрично характеризує інформацію, її аналіз та використання з погляду інформаційного впливу.

Аскрипція (англ. аscription) – зумовленість індивідуального статусу людини соціальними характеристиками, отриманими від народження.

Атрибуція (англ. attribution) – встановлення факту, авторства або джерела інформації.

Афект (англ. аffect) – особливий емоційний стан, що раптово виникає, стрімко розвивається й характеризує різкі психічні зміни в комунікативній поведінці людини.

Верифікація (англ. verification) – методи і процес перевірки достовірності інформації, аналізу її джерел та надійності.

Версія (англ. version) – різні припущення щодо одного й того ж предмета; одне з кількох можливих фахових тлумачень факту, події.

Висновок лінгвіста-експерта – науково обґрунтований юрислінгвістом жанр документа, що має характеристики змістової цілісності, струкурно-семантичної єдності, аналітичності, фактологічної доведеності; висновок лінгвіста-експерта є фаховою відповіддю на поставлені в судовому процесі або під час попереднього слідства питання.

Генезис (англ.  genesis) – походження, зародження, процес розвитку.

Гіпотеза (англ. hypothesis) – припущення; недоведене твердження, що висувається для пояснення якого-небудь явища та потребує додаткової перевірки й обґрунтування.

Дезінформація – неправдива інформація, створена і поширювана свідомо. Див. Фейк.

Дискурс (англ. discours) – система концептуальних суджень; у лінгвістичній експертизі –  процес кореляції ідей (ідеологій) та мовних форм, що їх втілюють; дискурс як "мова, заглиблена в життя" втілюється в комунікативних практиках.

Дисфемізм (англ. dysphemism) – вербалізація семантично нейтрального поняття у лексемах з конотаціями, що виходять за межі нормативності (культури) мови.

Експертиза офіційно-ділових документів  – комплексний лінгвістичний аналіз вербалізованих характеристик змісту документа, що включає змістову та стилістичну інтерпретацію тексту, дослідження мовних одиниць та їх функцій в архітектоніці документа відповідно до поставлених перед лінгвістом-експертом завдань.

Експертиза матеріалів та засобів відеозвукозапису  – судова експертиза, предметом якої є матеріали та засоби відеозвукозапису як фактичні дані. В лінгвістичній експертизі розглядається креолізована інформація як матеріал даної експертизи.

Експертні завдання – завдання, що ставляться перед експертом (лінгвістом-експертом) при проведенні судово-лінгвістичної експертизи. Розрізняють ідентифікаційні, класифікаційні, діагностичні, мовленнєві та ситуаційні експертні завдання.

Епістемологія (англ. epistemology) – сукупність (система) теорій про природу знання.

Замовчування – свідома незавершеність висловлювання, що породжує смислову невизначеність комунікації.

Захист інформації – система правових, адміністративних, організаційних, технічних та ін. заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.

Ідентифікація (англ. іdentification) – принцип встановлення оригінальності тексту, його відповідності певному автору, жанру, стандарту, комунікативній ситуації та ін., що досліджується лінгвістичною експертизою в результаті аналізу мовних одиниць.

Ідеологема (англ. ideologemes) – змодельований за допомогою певних інтра- та екстралінгвальних засобів світоглядний / політичний концепт, що формує суспільну думку та закріплюється в масовій свідомості.

Ідеологія (англ. ideology) – система поглядів, ідей, ідеологем, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп; комплекс політичних, правових, етичних, художніх, релігійних, філософських та ін. уявлень та переконань.

Ідіостиль (англ. іdiostyle) – система змістових і формальних лінгвістичних характеристик, властивих текстам певного автора.

Імідж (англ. image) – концептуально представлений образ, що формується в індивідуальній / масовій свідомості за допомогою комплексу засобів психологічного впливу на реципієнта.

Інвектива (англ. іnvective) – публічна комунікація з використанням ненормативної, позалітературної, лексики з негативними конотаціями.

Індикатори конфлікту (англ. сonflict indicators) – мовні одиниці різних рівнів, що виконують конфліктотворчу функцію в тексті.

Індукція (англ. induction) – спеціальний метод пізнання від окремого, особливого до загального, закономірного. В лінгвістичній експертизі індукція застосовується як аналіз мовних одиниць та їх функціональних характеристик, що дозволяє сформулювати загальні тенденції комунікативного розвитку мови або закономірності творення текстів певного жанру, стилю та ін.

Інтелектуальна власність – об'єкти, що є результатом діяльності людського розуму, його інтелекту.

Інтертекст (англ. intertext) – інструмент створення авторського тексту, сутність якого полягає у свідомому використанні цитат чи ремінісценцій, що викликають асоціацію з ін. текстами. Див. Алюзія.

Інформаційна безпека (англ. іnformational security) – здатність інформаційного простору забезпечувати захист реципієнтів від дезінформації.

Когеренція (англ. сoherence) – семантико-прагматичні параметри смислової та діяльнісної (інтерактивної) зв'язності як локального / глобального комунікативного дискурсу.

Комунікативні стратегії (англ. сommunication strategies) – комплекс стратегій, об’єднаних інтегральною ознакою комунікативної ефективності.

Комунікатор (англ. communicator) – особа, яка створює / передає / сприймає повідомлення, інформацію.

Контекст (англ. context) – текстовий фрагмент / текст, що є необхідним для розуміння значення або смислу повідомлюваного.

Концепт (англ. concept) – вербалізована одиниця свідомості, для якої характерною є уніфікація щодо узагальнення та закріпленості в інтелектуальному сприйнятті світу.

Латентний (англ. latent) – прихований, формально не виражений, обумовлений контекстом.

Лінгвістика тексту – наука, яка вивчає архітектоніку текстів, їх смислове членування, способи реалізації зв'язності їх одиниць.

Лінгвістична експертиза (англ. linguistic expertise) – (1) один із видів криміналістичних досліджень. Лінгвістична (спеціальна) експертиза – аналіз і фахова інтерпретація тексту, представленого в усній або письмовій / матеріальній формі (аудіо- та відеозаписи; медіаінформація на паперових, електронних носіях та в інтернет-комунікації, рекламі; науковій, офіційно-діловій та ін. функціональних сферах); (2) комплекс навчальних університетських дисциплін, предметом яких є фахова лінгвістична компетенція щодо розглядуваних у сфері юриспруденції текстів, причин їх створення, правових наслідків, спеціальних методів аналізу, кореляції мовної комунікації з їх законодавчою оцінкою.

Маніпуляція лінгвокомунікативна – форма свідомо модельованого комунікативного впливу, що діагностується лінгвістом-експертом і призначена для заміщення у свідомості реципієнта раніше сформованих ідей, цілей, бажань, намірів, установок.

Маргінальність (англ. marginality) – межовий стан індивіда / соціальної групи щодо соціальної спільноти / страти або соціально значимих структур; в лінгвістичній експертизі маргінальність є характеристикою тексту, його мовних одиниць, часто співвіднесеного з категорією норми, стилістичного маркування, літературної мови та соціальних діалектів.

Медіатизація (англ. mediatization) – процес і результат глобального впливу медіаресурсів на мовну свідомість реципієнтів.

Медійна етика (англ. media ethics) – система моральних установок, принципів та етичних мáксим, які формують громадянське суспільство і відбиті в його медіасфері.

Мовний етикет (англ. language ethics)  – система стійких формул комунікації, що сформована як культурна традиція суспільства і є загальноприйнятим регулятивом для  мовної поведінки громадян.

Наклеп (англ. slander) – за Кримінальним кодексом України, поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу.

Нормалізація (англ. normalization) – аналіз і встановлення правил, спрямованих на вироблення комунікативної норми, регламентацію її структурних елементів у функціонуванні мови.

Образа (англ. affront) – за Кримінальним кодексом України, умисне приниження честі і гідності особи, виражене в асоціальній / непристойній формі.

Оцінність (англ. valuation) – відбиті в модальних формах різного типу суб’єктивні / об’єктивні конотації щодо повідомлюваного.

Парадигма (англ. paradigm) – сформована і використовувана теоретична модель, що дозволяє оптимально вирішити поставлену дослідницьку задачу юрислінгвіста.

Пейорація (англ. рejoration) – функціонально-стилістичні зміни і зниження семантики слова відносно його нормативного / словникового статусу.

Перцептуальний (англ. рerceptual) – віднесений до сприйняття.

Плагіат (англ. plagiarism) – за Законом "Про авторське право і суміжні права", оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого тексту під іменем особи, яка не є автором цього тексту. Див. Самоплагіат.

Плеоназм (англ. pleonasm) – надмірність виразових засобів, використовуваних для передачі лексичного або граматичного сенсу висловлювання.

Почеркознавча експертиза (англ. handwriting expertise) – законодавчо визначений вид судової експертизи, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів та підпису.

Право інтелектуальної власності – за Цивільним кодексом України, право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності

Прецедент (англ. precedent) – рішення, обґрунтування якого стає правилом, обов'язковим для всіх судів тієї ж або нижчої інстанції при вирішенні аналогічної справи.

Роелті (англ. royalties) – винагорода за використання патентів, авторських прав та ін. видів інтелектуальної власності.

Самоплагіат (англ. self-plagiarism) – за "Законом про освіту", оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів. Див. Плагіат.

Семіотика (англ. semiotics) – наука, що вивчає сформовані в суспільстві / суспільствах системи символів. В лінгвістичній експертизі аналізуються мовні / графічні / звукові символи, використовувані в медіа, публічному і приватному спілкуванні з погляду їх доречності / недоречності, можливості комунікативного впливу, ментальних особливостей комунікантів та ін.

Симулякр (англ. simulacre) – спосіб фіксації в тексті спеціально модельованого, уявного, гіперреального замість справжнього, фактичного, реального; підміна понять, станів, ситуацій із метою виявлення комунікативного ефекту. Див. Фейк.

Скарга – за Законом "Про звернення громадян", адресна комунікація з органами влади щодо вимоги про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Лінгвістична експертиза зосереджується на композиційно-архітектонічних, змістових і комунікативних характеристиках скарги.

Ствердження (англ. statement) – висловлювання / судження, в якому формулюється думка щодо зв'язку предмета і його ознак, факту і його системності, дії та її наслідків.

Сугестія (англ. suggestion) – вплив; в лінгвістичній експертизі – свідомо модельований вплив на аудиторію / індивіда, що виявляється в аналізі тексту та його мовних компонентів.

Судження (англ. judgment) – операція з поняттями, з яких одне (суб'єкт) визначається і розкривається через інше (предикат).

Тавтологія (англ. tautology) – змістова і формально виражена надмірність висловлювання, що виявляється в смисловому (фактичному) дублюванні тексту або його частини.

Текст (англ. text) – система мовних одиниць, об'єднаних функціональним,  смисловим і граматичним зв'язком. Елементами тексту є речення, абзаци, надфразові одиниці, підзаголовкові елементи,  параграфи, розділи та ін., що складають архітектоніку тексту.

Факт (англ. fact) – справжня / дійсна подія або явище, що існували, існують чи логічно / достовірно  мають відбутися.

Фейк (англ. fake) – недостовірна, неперевірена інформація.

Франчайзинг (англ. franchising) – дозвіл на використання в підприємництві товарного знака, назви фірми, фірмового найменування, знака обслуговування та ін. Див. Авторське право.

Цитата (англ. citation) – точний дослівний фрагмент із якого-небудь тексту, висловлювання; в лінгвістичній експертизі цитата (пряма і непряма) аналізується як фактологічний матеріал. 

Юрислінгвістика (англ. legal linguistics) – інноваційна наукова дисципліна, об'єктом вивчення якої є взаємозв’язок мови і права та їх комунікативний ресурс.